1. Великий тлумачний словник сучасної мови

учиняти

учиня́ти

(вчиняти), -яю, -яєш, недок., учинити (вчинити), -иню, -иниш, док.

1》 перех. Робити, здійснювати що-небудь.

|| У сполуч. з деякими іменниками означає: здійснювати, робити, виявляти те, що виражають ці іменники. Учинити допит. Учинити опір.

2》 неперех. Діяти певним чином, способом.

3》 перех., заст. Подавати, справляти (позов).

4》 перех. і неперех. Заправляти дріжджами, запарою розчин борошна (для виготовлення тіста на хліб і т. ін.). Учиняти діжу.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. учиняти — учиня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. учиняти — Чинити, робити, (помсту) здійснювати, (волю) виконувати, (бучу) зчиняти, здіймати, (зло) коїти, укоювати, (честь) виявляти, (позов) давати, подавати, справляти Словник синонімів Караванського
  3. учиняти — УЧИНЯ́ТИ (ВЧИНЯ́ТИ), я́ю, я́єш, УЧИ́НЮВАТИ (ВЧИ́НЮВАТИ), юю, юєш, недок., УЧИНИ́ТИ (ВЧИНИ́ТИ), иню́, и́ниш, док. 1. що. Робити, здійснювати що-небудь. Ще сонце не зійшло, а вже пташня Гучний концерт за вікнами вчиняє (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. учиняти — ДІ́ЯТИ як (виявляти свою діяльність певним чином), РОБИ́ТИ що, ЧИНИ́ТИ що, УЧИНЯ́ТИ (ВЧИНЯ́ТИ) що, ПРАКТИКУВА́ТИ що, МОТО́РИТИ як, що, розм., ПОСТУПА́ТИ розм., заст., ПОСТУПА́ТИСЯ діал.; ВИРОБЛЯ́ТИ (ВИРО́БЛЮВАТИ рідше) що, ТВОРИ́ТИ що, розм. Словник синонімів української мови
  5. учиняти — УЧИНЯ́ТИ (ВЧИНЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УЧИНИ́ТИ (ВЧИНИ́ТИ), иню́, и́ниш, док. 1. перех. Робити, здійснювати що-небудь. Ще сонце не зійшло, а вже пташня Гучний концерт за вікнами вчиняє (Дмит. Словник української мови в 11 томах
  6. учиняти — Учиняти, -няю, -єш сов. в. учинити, -ню, -ниш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать, совершать, совершить. Ой, хворцю! Що ти учинила. Мет. Спасибі вам, панове молодці, преславні запорожці, за честь, за славу, за повагу, що ви мені учинили. Шевч. 234. учинити во́лю. см. Словник української мови Грінченка