1. Великий тлумачний словник сучасної мови

фактура

факту́ра

-и, ж.

1》 Особливості побудови та оздоблення поверхні якого-небудь предмета.

2》 спец. Своєрідність художньої техніки у творах мистецтва.

|| В образотворчому мистецтві – характер поверхні мистецького твору, його обробка; один із засобів художньої виразності.

|| В архітектурі – декоративні властивості поверхні будівельних матеріалів, що використовуються як засіб художнього оздоблення будівель і споруд.

3》 У музиці – сукупність засобів музичного викладу, що становлять технічний аспект твору.

|| Спосіб виконання. Вокальна фактура.

4》 Рахунок за проданий товар із зазначенням його кількості та вартості.

Митна фактура — спеціальний рахунок, що його додають до комерційної фактури і вручають митним властям країни-імпортера.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фактура — факту́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. фактура — див. РАХУНОК. Словник синонімів Караванського
  3. фактура — Рахунок, список Словник чужослів Павло Штепа
  4. фактура — (лат. factura — виготовлення, обробка, побудова) — 1. Сукупність засобів музичної виразності, конкретне оформлення музичної тканини. Елементами... Словник-довідник музичних термінів
  5. фактура — ФАКТУ́РА, и, ж. 1. Особливості побудови та оздоблення поверхні якого-небудь предмета. Фактура стін і загальний колорит будівель карпатських гірських районів визначалися широким застосуванням ґонту і скіпи (з наук. літ.). 2. спец. Словник української мови у 20 томах
  6. фактура — (англ. іпvoice) рахунок, що засвідчує постачання товару та його вартість. Економічний словник
  7. фактура — факту́ра (від лат. factura – оброблення, побудова) 1. Особливості побудови та оздоблення поверхні будь-якого предмета. 2. В живопису – характер поверхні мистецького твору, її обробки; один із засобів художньої виразності. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. фактура — 1. характер і особливості поверхні будь-якого предмета; 2. у творах мистецтва один із засобів художньої виразності; 3. сукупність засобів музичного викладу (мелодія, акорди, орнаментика та ін.); 4. рахунок на проданий товар із зазначенням його кількості і якості. Універсальний словник-енциклопедія
  9. фактура — Факту́ра, -ри; -ту́ри, -ту́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. фактура — ФАКТУ́РА, и, ж. 1. Особливості побудови та оздоблення поверхні якого-небудь предмета. Якщо паркан не тинькують, значну роль в його рішенні відіграють колір і фактура каменю, а також характер кладки (Жилий буд. колгоспника, 1956, 21). 2. спец. Словник української мови в 11 томах
  11. фактура — рос. фактура (латин. factura — оброблення, побудова) — 1. Особливості побудови та оздоблення поверхні будь-якого предмета. 2. Рахунок на товар на ім'я покупця із зазначенням кількості і вартості проданого товару. Eкономічна енциклопедія
  12. фактура — (лат. — обробити) 1. Якісний стан поверхні споруди, предмета, який залежить від зорового або дотикального відчуття. Її прийнято називати абстрактною. 2. Засіб художньої виразності, досягнутий своєрідністю техніки обробки різних поверхонь від рельєфної, грубозернистої до гладенької, дзеркальної. Архітектура і монументальне мистецтво