халупчина

Значення в інших словниках

1. халупчина — халупчи́на іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
2. халупчина — див. дім; халабуда Словник синонімів Вусика
3. халупчина — ХАЛУПЧИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що халу́па. Вона підмазувала чорні, задимлені стіни халупчини, що нагадували дику печеру, мела долівку, стирала пил (М. Словник української мови у 20 томах
4. халупчина — ХАЛУ́ПА (невелика убога житлова будівля, злиденна хата), ХАЛУПЧИ́НА, ХАЛАБУ́ДА, ХИ́ЖА розм., БУ́ДА діал., ЦЮ́ПА діал., БУРДЕ́Й (БУРДІЙ) діал.; ПРИ́ХАТОК заст. (невелика хата). В напівтемряві халуп, при кволих каганцях, жінки задумливо пряли свої мички (І. Словник синонімів української мови
5. халупчина — ХАЛУПЧИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що халу́па. Вона підмазувала чорні, задимлені стіни халупчини, що нагадували дику печеру, мела долівку, стирала пил (Коцюб., I, 1955, 372); У вибалку, обіч дороги, до земляної стінки, як гриб до пенька, приліпилася древня халупчина (Бурл., О. Вересай, 1959, 56). Словник української мови в 11 томах