1. Словник української мови в 11 томах

халупчина

ХАЛУПЧИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що халу́па.

Вона підмазувала чорні, задимлені стіни халупчини, що нагадували дику печеру, мела долівку, стирала пил (Коцюб., I, 1955, 372);

У вибалку, обіч дороги, до земляної стінки, як гриб до пенька, приліпилася древня халупчина (Бурл., О. Вересай, 1959, 56).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. халупчина — халупчи́на іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. халупчина — див. дім; халабуда Словник синонімів Вусика
  3. халупчина — ХАЛУПЧИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що халу́па. Вона підмазувала чорні, задимлені стіни халупчини, що нагадували дику печеру, мела долівку, стирала пил (М. Словник української мови у 20 томах
  4. халупчина — -и, ж., розм. Те саме, що халупа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. халупчина — ХАЛУ́ПА (невелика убога житлова будівля, злиденна хата), ХАЛУПЧИ́НА, ХАЛАБУ́ДА, ХИ́ЖА розм., БУ́ДА діал., ЦЮ́ПА діал., БУРДЕ́Й (БУРДІЙ) діал.; ПРИ́ХАТОК заст. (невелика хата). В напівтемряві халуп, при кволих каганцях, жінки задумливо пряли свої мички (І. Словник синонімів української мови