хараман

Значення в інших словниках

1. хараман — харама́н іменник чоловічого роду обман; вигадка діал. Орфографічний словник української мови
2. хараман — див. брехливий; вигадка Словник синонімів Вусика
3. хараман — ХАРАМА́Н, а, ч., розм. 1. Обман; вигадка. 2. Обманник, ошуканець. Словник української мови у 20 томах
4. хараман — ВИ́ГАДКА (те, що створене в уяві, чого немає й не було в дійсності), ВИ́ДУМКА, ВИ́ГАД рідше, ВИ́МИСЕЛ, ВИ́ТІВКА, ФАНТА́ЗІЯ, ФАНТА́СТИКА, НЕБИЛИ́ЦЯ, НЕБУВА́ЛЬЩИНА, МУДРУВА́ННЯ, КОНЦЕ́ПТ зах., ПРИГА́ДКА рідко, ФАНТАСМАГО́РІЯ рідко, БА́ЙКА розм., БРЕ́ХНІ мн. Словник синонімів української мови
5. хараман — ХАРАМА́Н, а, ч., діал. 1. Обман; вигадка. ♦ Гну́ти (загну́ти) харама́на кому — вигадувати що-небудь; дурити, обманювати когось. Аж ту [тут] пан…— Так і так, панове громада, важна справа.. я тепер такий самий хлоп, як і ви. Словник української мови в 11 томах
6. хараман — Хараман, -на м. Обманщикъ. Вх. Зн. 76. ЕЗ. V. 151. гнути харамани. Дурачить. ЕЗ. V. 151. Словник української мови Грінченка