харциза

Значення в інших словниках

1. харциза — харци́за іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
2. харциза — див. задерикуватий; розбійник Словник синонімів Вусика
3. харциза — ХАРЦИ́ЗА, и, ч., розм. Те саме, що харци́з. Мучився отак з ним батько, мучився та, заплакавши, й каже Мотрі: – Ні, вже нічого з харцизою не вдію! (Панас Мирний); * У порівн. Розказує кожному з плачем Мотря: – .. Свитку пропив [Чіпка], одежу всю, в одній сорочці, як харциза (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
4. харциза — РОЗБІ́ЙНИК (той, хто грабує, убиває з метою грабежу), РОЗБИША́КА, РОЗБІЯ́КА розм., ЗАРІЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́З розм., ХАРЦИ́ЗА розм., ХАРЦИЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́ЗНИК розм., ЗДОБИ́ЧНИК (ДОБИ́ЧНИК) розм., БАШИБУЗУ́К заст., ШИ́БЕНИК заст., ЗБУЙ діал. Словник синонімів української мови
5. харциза — ХАРЦИ́ЗА, и, ч., розм. Те саме, що харци́з. Мучився отак з ним батько, мучився та, заплакавши, й каже Мотрі: — Ні, вже нічого з харцизою не вдію! (Мирний, II, 1954, 114); *У порівн. Розказує кожному з плачем Мотря: — .. Словник української мови в 11 томах