1. Великий тлумачний словник сучасної мови

хомонія

хомо́нія

-ї, ж.

В церковному співі 15-17 ст. – особлива манера вимовляння тексту, коли до закінчення дієслів минулого часу додавалися склади "хомо"; роздільномовність, роздільномовлення.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хомонія — В церковному співі XV-XVII ст. — особлива манера вимовляння тексту, коли до закінчення дієслів минулого часу додавались склади 'хомо' (напр., 'називахомо', 'согрешихомо' тощо), інша назва -'роздільномовність' або 'роздільномовлення'. Х.с. Словник-довідник музичних термінів