худина
худина́
-и, ж., діал.
1》 Абстр. ім. до худий I.
2》 Виснажена тварина.
3》 збірн. Худоба (у 1 знач.).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- худина — див. худий Словник синонімів Вусика
- худина — ХУДИНА́, и, ж., діал. 1. Абстр. ім. до худи́й¹. Жахливий він [Корж] своєю худиною, довжелезний, кістлявий, зарослий клоччям волосся (З. Тулуб). 2. Виснажена тварина. Худину таку купив, що лиш шкіра та кості, а орати чим? (Сл. Б. Грінченка). 3. збірн. Худоба (у 1 знач.). Словник української мови у 20 томах
- худина — ХУДИНА́, и, ж., діал. 1. Абстр. ім. до худи́й¹. Жахливий він [Корж] своєю худиною, довжелезний, кістлявий, зарослий клоччям волосся (Тулуб, Людолови, І, 1957, 378). 2. Виснажена тварина. Худину таку купив, що лиш шкіра та кості, а орати чим? (Сл. Гр.). 3. збірн. Худоба (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах
- худина — Худина, -ни ж. Худоба, также: худое, тощее животное. Худину таку купив, що лиш шкіра та кости, а орати чим? Камен. у. Словник української мови Грінченка