1. Великий тлумачний словник сучасної мови

цензура

цензу́ра

-и, ж.

1》 У Стародавньому Римі – посада цензора (у 1 знач.); виконання обов'язків цензора.

2》 Перегляд творів, призначених для друкування, постановки в театрі і т. ін., або якої-небудь кореспонденції, здійснюваний органами державної, церковної і т. ін. влади.

3》 Система державного нагляду за друком та засобами масової інформації; особи, що здійснюють такий нагляд.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цензура — (творів) перегляд, перевірка, ІНСПЕКЦІЯ; (- заклад) цензурне відомство. Словник синонімів Караванського
  2. цензура — [цеинзура] -рие, д. і м. -р'і Орфоепічний словник української мови
  3. цензура — цензу́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. цензура — ЦЕНЗУ́РА, и, ж. 1. У Стародавньому Римі – посада цензора (у 1 знач.); виконання обов'язків цензора. 2. Перегляд творів, призначених для друкування, постановки в театрі і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  5. цензура — Контроль за змістом публікацій, видовищ, кінофільмів і т.п. спеціально створеними установами. Універсальний словник-енциклопедія
  6. цензура — Цензу́ра, -ри, -рі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. цензура — ЦЕНЗУ́РА, и, ж. 1. У Стародавньому Римі — посада цензора (у 1 знач.); виконання обов’язків цензора. 2. Перегляд творів, призначених для друкування, постановки в театрі і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  8. цензура — Цензура, -ри ж. Цензура. Цензура дозволила печатати. К. XII. 35. Словник української мови Грінченка