1. Словник української мови в 11 томах

цензура

ЦЕНЗУ́РА, и, ж.

1. У Стародавньому Римі — посада цензора (у 1 знач.); виконання обов’язків цензора.

2. Перегляд творів, призначених для друкування, постановки в театрі і т. ін., або якої-небудь кореспонденції, здійснюваний органами державної, церковної і т. ін. влади.

В тих містах і районах Америки, де попам найлегше виступати, вони утворюють найсуворішу цензуру театральних п’єс, художніх творів і кінематографічних фільмів (Еллан, II, 1958, 163);

[Грета:] Нам сказали, що в зв’язку з воєнним часом цензуру в нашому місті ведете ви (Собко, П’єси, 1958, 145).

3. Державна установа, яка відає наглядом за друком; особи, що здійснюють такий нагляд.

Задумали кияни і мене друкувати. Чув, що перший том уже повернувся з цензури (Мирний, V, 1955, 404);

Переїхавши в Москву, я Вам пришлю адреси, куди варто було б порозсилати запросини. Та ще розвідаю в цензурі, чи не можна було б надрукувати оголошення (Крим., Вибр., 1965, 583).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цензура — (творів) перегляд, перевірка, ІНСПЕКЦІЯ; (- заклад) цензурне відомство. Словник синонімів Караванського
  2. цензура — [цеинзура] -рие, д. і м. -р'і Орфоепічний словник української мови
  3. цензура — цензу́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. цензура — ЦЕНЗУ́РА, и, ж. 1. У Стародавньому Римі – посада цензора (у 1 знач.); виконання обов'язків цензора. 2. Перегляд творів, призначених для друкування, постановки в театрі і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  5. цензура — -и, ж. 1》 У Стародавньому Римі – посада цензора (у 1 знач.); виконання обов'язків цензора. 2》 Перегляд творів, призначених для друкування, постановки в театрі і т. ін., або якої-небудь кореспонденції, здійснюваний органами державної, церковної і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. цензура — Контроль за змістом публікацій, видовищ, кінофільмів і т.п. спеціально створеними установами. Універсальний словник-енциклопедія
  7. цензура — Цензу́ра, -ри, -рі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. цензура — Цензура, -ри ж. Цензура. Цензура дозволила печатати. К. XII. 35. Словник української мови Грінченка