1. Великий тлумачний словник сучасної мови

центр

ч.

1》 род. -а, мат., фіз. Точка перетину уявних осей, ліній у фігурі, точка зосередження якихось відношень у тілі.

Центр ваги — а) точка, через яку проходить рівнодіюча всіх сил ваги, прикладених до частин тіла, за різних його положень відносно вертикалі; б) щось основне в чому-небудь.

Центр обертання — точка, довкола якої обертаються усі інші точки тіла або системи, що беруть участь в обертальному русі або русі по колу.

2》 род. -у. Середина, середня частина чого-небудь.

|| Частина якої-небудь країни, області і т. ін. (перев. розташована всередині її), промислово і культурно найрозвиненіша.

|| Частина населеного пункту (перев. розташована в середині його), де містяться основні установи.

Центр нападу — головний гравець із групи нападу в футбольній, хокейній і т. ін. команді; центрофорвард.

3》 род. -у. Місце зосередження якої-небудь діяльності, керівництва чимсь; осередок.

Інформаційний центр — організація, що здійснює інформаційне обслуговування установ та підприємств з певного кола питань.

Обчислювальний центр — організація, яка комплексно оснащена засобами обчислювальної техніки і признач. для надання послуг з автоматизованої обробки даних.

|| Сфера найвищого напруження сил чи зосередження певної енергії.

4》 род. -у, перен. Те, що є найголовнішим, найважливішим, основним.

|| Те, навколо чого, або той, навколо якого групується, якому підпорядковується все інше.

5》 род. -у. Місто, населений пункт, який має адміністративне, промислове, культурне і т. ін. значення для якоїсь місцевості, країни.

6》 род. -у. Найвищий орган керівництва якою-небудь діяльністю.

|| У складі назв деяких установ або відділів, які відають чим-небудь.

7》 род. -у, фізіол. Група нервових клітин, які регулюють ту чи іншу функцію організму. Психомоторні центри.

8》 род. -у. У деяких парламентах – назва проміжних (між правими й лівими) партій, груп, угруповань.

9》 род. -а, тех. Деталь токарного верстата з конусним кінцем, призначеним для підтримання заготовки під час її обробки.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. центр — 1. р. -а. У математиці, фізиці – точка перетину уявних ліній, напрямів тощо. Вж. зі сл.: кулі, футбольного поля, притягання, ваги. 2. р. -а. Деталь токарного верстата. 3. р. -у. Літературне слововживання
  2. центр — (кімнати) середина; (міста) середмістя; (країни) столиця; (подій) осередок, осереддя, фокус; (землі) ж. пуп, о. серце; (районний) місто, містечко; (партійний) провід... Словник синонімів Караванського
  3. центр — [центр] -ра, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іy (у математиці) і -ру, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іy (в інших значеннях) Орфоепічний словник української мови
  4. центр — Осередок, див. серцевина Словник чужослів Павло Штепа
  5. центр — рос. центр 1. Середина чогось. 2. Центральна територіальна частина населеного пункту. 3. Населений пункт адміністративно-територіального значення-районний Ц., обласний Ц; адміністративний Ц. Eкономічна енциклопедія
  6. центр — центр 1 іменник чоловічого роду точка перетину осей у фігурі центр 2 іменник чоловічого роду середина; осередок; щось найголовніше; орган керівництва центр 3 іменник чоловічого роду проміжні партії між правими і лівими в парламенті Орфографічний словник української мови
  7. центр — ЦЕНТР, ч. 1. род. а, мат., фіз. Точка перетину уявних осей, ліній у фігурі, точка зосередження якихось відношень у тілі. Сферична поверхня є геометричне місце точок, однаково віддалених від однієї і тієї ж точки, що називається центром кулі (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  8. центр — (лат. centrum, від грец. κέντρον – стрекало, осереддя) 1. Середня частина чогось. 2. геом. Ц. кола (кулі) – точка, рівновіддалена від усіх точок кола (поверхні кулі). 3. Ц. еліпса – точка перетину великої і малої осей його. 4. фіз. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. Центр — Католицька партія в Німеччині 1870/71-1933; відстоювала федеративний устрій Райху із включенням до його складу Австрії. Універсальний словник-енциклопедія
  10. центр — СЕРЕ́ДИНА (місце, однаково віддалене від країв, кінців чого-небудь, центральна частина чого-небудь), ЦЕНТР, ОСЕРЕ́ДОК, ОСЕРЕ́ДДЯ рідше.; ФО́КУС. Словник синонімів української мови
  11. центр — Центр, -тра і -тру; це́нтри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. центр — ЦЕНТР, ч. 1. род. а, мат., фіз. Точка перетину уявних осей, ліній у фігурі, точка зосередження якихось відношень у тілі. Сферична поверхня є геометричне місце точок, однаково віддалених від однієї і тієї ж точки (що називається центром кулі) (Геом. Словник української мови в 11 томах