1. Великий тлумачний словник сучасної мови

чесати

чеса́ти

чешу, чешеш, недок.

1》 перех. і без додатка. Розчісувати гребінцем волосся.

|| Робити кому-небудь зачіску; зачісувати.

|| Вичісувати, вичищати скребком бруд, комах і т. ін. з волосся, шерсті.

2》 перех. Очищати від домішок, вирівнювати що-небудь (прядиво, вовну і т. ін.).

3》 перех. і неперех., розм. Енергійно, з запалом що-небудь робити, діяти.

|| Швидко рухатися, бігти щосили.

|| Те саме, що танцювати 1).

|| Бити по чомусь кого-, що-небудь; дубасити, шмагати.

|| Те саме, що стріляти 1).

|| Говорити; прямо казати про що-небудь комусь.

|| Лаяти, картати кого-небудь за щось.

|| Легко й швидко, без зупинки читати що-небудь.

||

Чесати язики — базікати, теревенити.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чесати — (волос) розчісувати, за-, (вовну) ви-, чухрати, (кого) дубасити, шмагати, (затято виконувати) шкварити, смалити, (танець) оддирати, (гопака) кресати, (словами) сипати, ф. стригти Словник синонімів Караванського
  2. чесати — див. бити; тікати; чухати Словник синонімів Вусика
  3. чесати — ЧЕСА́ТИ, чешу́, че́шеш, недок. 1. що і без дод. Розчісувати гребінцем волосся. Чеше він закудлану голову, а волосся тріщить на йому [ньому], аж зубці з гребінця сипляться (І. Словник української мови у 20 томах
  4. чесати — чеса́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  5. чесати — чеса́ти робити різкі, дошкульні зауваження; сварити, ганьбити; дорікати (ст)|| = бештати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. чесати — Чеши дідька зрідка, бо він і так кострубатий. Час від часу потурай лихим людям, щоб не мати від них неприємностей. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. чесати — Шу, -шеш, недок. 1. Йти. Ось і чешіть звідси (Україна Молода). 2. Говорити дурниці. Що вони чесали? Що всі навколо по-ідіотському живуть, тільки вони по правильних розкладах (А. Дністровий). Ми дуже мило чесали з нею про екзамени (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  8. чесати — чеса́ти / почеса́ти язика́ (язико́м, язика́ми). Вести несерйозні, пусті розмови. — Як не має хтось роботи, то й чеше язика (М. Стельмах); Якби ми так чесали язиками, то вже б давно Вкраїну віддали, не мавши часу бути козаками (Л. Фразеологічний словник української мови
  9. чесати — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
  10. чесати — Чеса́ти, чешу́, че́шеш, че́ше, че́шемо, че́шете, че́шуть; че́шучи; чеши́, -ші́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. чесати — ЧЕСА́ТИ, чешу́, че́шеш, недок. 1. перех. і без додатка. Розчісувати гребінцем волосся. Чеше він закудлану голову, а волосся тріщить на йому, аж зубці з гребінця сипляться (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  12. чесати — Чеса́ти, -шу́, -шеш гл. 1) Чесать. Чеше косу. Шевч. 19. Чеше, як мачуха. Ном. № 9382. 2) Итти, бѣжать. Куди, дівчата, чешете? Мир. Пов. І. 144. Чоботи в руках несеш, а до мене босий чешеш. Чуб. V. 1125. 3) Бить, рубить. Словник української мови Грінченка