чесати

ЧЕСА́ТИ, чешу́, че́шеш, недок.

1. що і без дод. Розчісувати гребінцем волосся.

Чеше він закудлану голову, а волосся тріщить на йому [ньому], аж зубці з гребінця сипляться (І. Нечуй-Левицький);

Дівчина оглянула всі кімнати, залишилася задоволена, пройшла до себе, зняла хустку і заходилася чесати косу (В. Собко);

* Образно. Потім твоє личко біле та хороше Дощі обмивали, Кучерявую головку вітри Буйнії чесали (Я. Щоголів);

Вітер чеше ночі зоряне волосся (Н. Забіла);

// Робити кому-небудь зачіску; зачісувати.

Вимащувала [Марійка] собі й синам голови й чесала їх гладко й гарно, так, як чинила се в часах, коли були ще дрібними хлоп'ятами (О. Кобилянська);

// Вичісувати, вичищати скребком бруд, комах і т. ін. з волосся, шерсті.

Дід ходив коло волів, напоював, чесав, замітав стайню (В. Стефаник).

2. що. Розділяти волокнистий матеріал (бавовну, вовну тощо) на окремі волокна, очищати від сміттєвих домішок, вирівнювати, перетворюючи розпушену масу матеріалу на безперервну стрічку.

З смиренним обличчям заходила [Марійка] на подвір'я дукачів і пошепки передавала їм якусь підслухану від Івана таємницю чи брала за півціни чесати кукли прядива, щоб про всякий випадок задобрити тих людей, які поклали довічний гнів на її упертого Івана (М. Стельмах);

Біля вікна похмурий зігнутий вітчим чесав вовну, в куточку, за столом, принишкли діти (О. Десняк);

* Образно. Гарячий, спітнілий трактор тягне на зачепі ключ борін та кілька культиваторів. За ним поспішають кінні сівалки, чешуть свіжу ріллю важкими сошниками, кладуть у сиру землю насіння майбутнього врожаю (П. Оровецький).

3. кого, що і без дод., розм., фам. Енергійно, з запалом що-небудь робити, діяти.

– Либонь ти, Грицьку, маєш думку городи та села закупити, що так налягаєш на роботу? – казали йому земляки-селяни... – Чого тут дивитися? Узяв косу – чеши! (Панас Мирний);

// Швидко рухатися, бігти щосили.

Горпина бігла прямо до поліції. Люди, стріваючи, не питали, куди се так чеше Бородаєва невістка (Панас Мирний);

Аж ось земля стала пухкенька, під ногами хрустить м'якеньке бадилля. Кость спинився, злякано: – Хлопці, та це ж ми по грядках чешемо! (С. Васильченко);

Кінь біжить золотошерстий, Степом просто так і чеше, Копитами вогонь креше (І. Манжура);

– Ти чеши до командира, а я залишуся тут, – сказав Юджін англійцеві (П. Загребельний);

// Те саме, що танцюва́ти 1.

І чеше Ванька вільної циганської, і руки в нього в такт по халявах дрібушечки вибивають: – Тра-та-та! (Остап Вишня);

Шефи – знову на прополку [буряків], А підшефні (сміх і страм!) – Під гармошку чешуть польку – У підшефних, бачте... храм! (С. Олійник);

// Бити по чомусь кого-, що-небудь; дубасити, шмагати.

Хлопець .. рушниками зав'язав дякові ноги, потім руки, далі взяв різки, поплював на руки і почав чесати, не дивлячись по чому – по руках, по ушах, по лицю, по колінах (С. Васильченко);

Ауер налетів на нього і почав чесати шомполом вздовж і впоперек (А. Хижняк);

// Те саме, що стріля́ти 1.

Біжать партизани по пояс у снігу, стомлені й голодні, а навздогін їм чешуть мадярські кулемети, б'ють автомати (В. Кучер);

Б'є артилерія, фурчать осколки, густо чешуть укриту брудним снігом землю кулеметні та автоматні черги (М. Олійник);

// Говорити; прямо казати про що-небудь комусь.

[Старшина:] Тепер вже, мабуть, забули і по-нашому балакати, а колись ловко чесали. [Загрива:] Ні, маракую і тепер потроху (М. Кропивницький);

Покладе [Загатний] на стола сірникову коробку і чеше, чеше нариса, аж друкарка не встигає за ним, та все до ладу, гарно – заслухаєшся (В. Дрозд);

// Лаяти, картати кого-небудь за щось.

Потрапила я якось до П'ястів на сцену, коли стара П'ястова чесала Марильку за її забудькуватість (Ірина Вільде);

// Легко й швидко, без зупинки читати що-небудь.

– Бачив тільки що Солоху; каже: такий грамотний наш Матвійко став, що й не переслухаєш. Як отченаш, буквар .. чеше (Л. Яновська);

// Те саме, що співа́ти 1–3.

А ще один [соловейко] .. захоплено чеше, аж захлюпається, селянське алегрето: Терла льон, терла льон (С. Васильченко).

◇ (1) Чеса́ти / почеса́ти язика́ (язико́м, язика́ми) – вести несерйозні, пусті розмови.

– Як не має хтось роботи, то й чеше язика (М. Стельмах);

Якби ми так чесали язиками, то вже б давно Вкраїну віддали, не мавши часу бути козаками (Л. Костенко);

– Нарешті справжнє діло підвертається! А то гасаємо, як навіжені, по селах та язики чешемо... (І. Головченко і О. Мусієнко);

І знову говорить і говорить – любить же Петрович язика почесати (Є. Кротевич);

// поширювати про кого-небудь неправдиві відомості; пліткувати.

Її веселі, язикаті сусіди вважають за потрібне піклуватися про неї? Вже, мабуть, добре почесали язики і в кімнатах гуртожитку, і на фабриці (В. Собко);

Людей накличем, зробим перепросини, щоб знали всі, хто чеше язиком (Л. Костенко);

(2) Чеса́ти язики́ – вести безпредметну, несерйозну, пусту розмову.

[Зоря:] Годі язики чесати. За роботу (О. Корнійчук);

Нам не дають добрих книжок, газет, жодних культурних розваг! Ну й починають тоді чесати язики (П. Колесник).