чесатися
ЧЕСА́ТИСЯ, чешу́ся, че́шешся, недок.
1. Розчісувати собі волосся.
Коли я чесавсь щіткою, вона називала те “тато замітає голову” (М. Коцюбинський);
Мариня чесалася на тапчані в кухні. Волосся в неї було густе, кручене, хоч і коротке (Ірина Вільде);
* Образно. А далі знов був сивий полин, акулині [акулячі] пащі агав, камінь і дрок, мов дротяна щітка, якою чесалось сонце, полишивши на ній пасма свого золотого волосся (М. Коцюбинський);
// Битися, шмагатися з кимось.
– Як ідуть тут кілька полків маршем, то ніяк обгонити передніх, товаришу гвардії майор. Або з'їжджай на узбіччя та підривайся на мінах, або чешися батогами з іншими їздовими, щоб пропустили. А наші грейдери – і на Вінницю, і на Могилів – куди ширші! (О. Гончар).
2. Пас. до чеса́ти.
Чешеться прядиво руками.
Значення в інших словниках
- чесатися — чеса́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- чесатися — чешуся, чешешся, недок. 1》 Розчісувати собі волосся. 2》 Пас. до чесати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чесатися — ЧЕСА́ТИСЯ, чешу́ся, че́шешся, недок. 1. Розчісувати собі волосся. Коли я чесавсь щіткою, вона називала те "тато замітає голову" (Коцюб., І, 1955, 419); Мариня чесалася на тапчані в кухні. Волосся в неї було густе, кручене, хоч і коротке (Вільде, Сестри.. Словник української мови в 11 томах
- чесатися — Чеса́тися, -шу́ся, -шешся гл. Чесаться. Марусю, дусю, мийся, чешися. Ном. № 11261. Чешися кінь з конем, віл з волом, а свиня об тин, як нема з ким. Ном. № 1029. Словник української мови Грінченка