чистість

Значення в інших словниках

1. чистість — Чистість. Чистота, охайність. Наші люди не конче люблять чистість; коло хатів буває повно сьмітя, гною [...] Отже старшина громадска має о то дбати, аби на гостинцях, дорогах, коло хатів, керниць, рік і т. д. було чисто (См. Українська літературна мова на Буковині
2. чистість — ЧИ́СТІСТЬ, тості, ж. Те саме, що чистота́. Лад усюди [в кімнатах] був зразковий, чистість, що нічого не лишала бажати (І. Франко); Стародуб давно розпочав свою сонату. Задумав її як твір про чистість і святість людських почуттів (Л. Дмитерко). Словник української мови у 20 томах
3. чистість — чи́стість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
4. чистість — ЧИ́СТІСТЬ, тості, ж. Те саме, що чистота́. Лад усюди [в кімнатах] був зразковий, чистість, що нічого не лишала бажати (Фр., VI, 1951, 201); Стародуб давно розпочав свою сонату. Задумав її як твір про чистість і святість людських почуттів (Дмит., Розлука, 1957, 104). Словник української мови в 11 томах
5. чистість — Чистість, -тости ж. 1) Чистота, отсутствіе грязи, сору. Желех. 2) Чистота духовная. Желех. Словник української мови Грінченка