1. Українська літературна мова на Буковині

чистість

Чистість. Чистота, охайність. Наші люди не конче люблять чистість; коло хатів буває повно сьмітя, гною [...] Отже старшина громадска має о то дбати, аби на гостинцях, дорогах, коло хатів, керниць, рік і т. д. було чисто (См.-Стоцький, Громада, 14-15); 10 дека чеколядових обламків -10 кр[ейцарів]. Ручить ся за чистість, без мучної перемішки (Б., 1904, рекл.)

// пол. czystość — чистота.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чистість — ЧИ́СТІСТЬ, тості, ж. Те саме, що чистота́. Лад усюди [в кімнатах] був зразковий, чистість, що нічого не лишала бажати (І. Франко); Стародуб давно розпочав свою сонату. Задумав її як твір про чистість і святість людських почуттів (Л. Дмитерко). Словник української мови у 20 томах
  2. чистість — чи́стість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. чистість — -тості, ж. Те саме, що чистота. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чистість — ЧИ́СТІСТЬ, тості, ж. Те саме, що чистота́. Лад усюди [в кімнатах] був зразковий, чистість, що нічого не лишала бажати (Фр., VI, 1951, 201); Стародуб давно розпочав свою сонату. Задумав її як твір про чистість і святість людських почуттів (Дмит., Розлука, 1957, 104). Словник української мови в 11 томах
  5. чистість — Чистість, -тости ж. 1) Чистота, отсутствіе грязи, сору. Желех. 2) Чистота духовная. Желех. Словник української мови Грінченка