число

Число.

1. Кількість. Всякі петициї, без взгляду на число підписів, остануть ся без успіху (Б., 1895, 6, 3); Просимо всіх прихильників нашої часописи повідомити нас, чи бажають передплачувати “Буковину” з “Неділею, щоби усталити число друкованих примірників“ (Б., 1895, 13, 3); 3 того загального числа треба однако ж відшибнути значну часть, коли хоче ся мати число виборців [...] Дуже старанні обчисленя показали, що таким способом прийшлось би відшибнути кругло 40 процент (Б., 1895, 45, 2); Дальшій пекучій потребі запобігло би ся побільшенєм числа ц[ісарско]-к[оролівских] ветеринарів (Б., 1899, 35, 1); Більше число Вп. панів зголосили одним письмом свій греміяльний вступ до “Україньского Касина” (Б., 1907, 70, 3); Якби всі 8 одержали рівне число голосів, то радними будуть лиш ті 6, котрих вильосує предсідатель виборчої комісиї (Б., 1909, 36, 1); В другій годині пополудни того дня [10. жовтня н. ст. 1913] зібрало ся в льокали товариства руских богословів “Православна Академія” в митрополичій резиденцій в Чернівцях взагалі найвисше число, яке осягнули колись збори руских сьвященників (Звідомл., 1914, 55).

2. Номер (будинку, газети, журналу тощо). Канцелярий друкарні і книгарня остають ся в давнім місци приулици Академічній число 8 (Б., 1895, 26, 3); Хто не хоче нашої ґазети, най буде ласкав се число нам звернути (Б., 1895, 1, 4); Лишаючи обширнійше справозданє очевидця до слідуючого числа, скажемо натепер тілько, що на віче явило ся зо 500 осіб (Б., 1899, 35, 3).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. число — Цифра; (газети) сов. номер; (календаря) дата, день; ЖМ. кількість; ФР. група, категорія <н. у тому числі>, лік <н. без числа = без ліку>. Словник синонімів Караванського
  2. число — [чиесло] -сла, м. (ў) -с'л'і, мн. числа, чисеил два чиесла Орфоепічний словник української мови
  3. число — ЧИСЛО́, а́, с. 1. Поняття, за допомогою якого передається кількість і здійснюється лічба. Астрономія і геодезія уже в минулому столітті висували задачі... Словник української мови у 20 томах
  4. число — число́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  5. число — число номер випуску періодичного видання (ст): Редактор “Діла” Федь Федорців був дуже працьовитий і любив писати. Бувало, каже до співробітників: “Ви можете всі йти собі до чорта, я сам число напишу!” Слово по слові – і дійшло до слова (Купчинський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. число — -а, с. 1》 Поняття, за допомогою якого передається кількість і провадиться лічба. Дробове число. || розм. Цифра; номер. || Номер газети, журналу, альманаху і т. ін. Іменоване число. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. число — Одне з фундаментальних понять у математиці, яке упродовж історичного розвитку піддавалося різному ступеню узагальнення — від натуральних ч. як результату вимірів предметів, через раціональні, що піддаються обчисленню, і реальні до ч. комплексних. Універсальний словник-енциклопедія
  8. число — без числа́. 1. Надзвичайно, незмірно. В ній бачив гибель неминучу, І мучивсь страшно, без числа (І. Котляревський). 2. чого. Дуже багато. Добра у нього всякого без числа було, грошей, як сміття (І. Муратов). Фразеологічний словник української мови
  9. число — ДА́ТА (календарний час якоїсь події), ДЕНЬ, ДНИ́НА, ЧИСЛО́ (серед інших днів місяця). Крім печатки, я бачу ще тут і дату: сьогоднішнє число! (А. Головко); До лікарні не впустили. День відвідування — завтра (Є. Словник синонімів української мови
  10. число — Число́, -ла́, -лу́, в -лі́; чи́сла, чи́сел Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. число — ЧИСЛО́, а́, с. 1. Поняття, за допомогою якого передається кількість і провадиться лічба. Астрономія і геодезія уже в минулому столітті висували задачі... Словник української мови в 11 томах
  12. число — Число, -ла с. 1) Число. Без числа. Безъ счету. Добра жінка дванадцять раз на день одурить, а як яка, то й без числа. Ном. № 9078. то не в число. Это не въ счетъ, это исключить. Ном. № 10669. 2) Количество. Хоч мале число полегкости собі мали. АД. І. 91. Словник української мови Грінченка