читач
чита́ч
-а, ч.
1》 Той, хто читає, хто зайнятий читанням яких-небудь творів, до кого звернено твори писемності.
|| Той, хто постійно читає твори якого-небудь автора, видання і т. ін.
2》 Відвідувач громадської бібліотеки, читальні.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- читач — читач – читець Розрізняються значенням. Читач – той, хто читає книжки, газети; відвідувач бібліотеки тощо. Читець – той, хто читає комусь уголос. Читець-декламатор. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- читач — ЧИТАЧ – ЧИТЕЦЬ Читач, -а, ор. -ем. Той, хто читає, зайнятий читанням якихось творів; відвідувач бібліотеки тощо. Читець, -тця, ор. -тцем. Той, хто читає комусь уголос: читець-декламатор. Літературне слововживання
- читач — Книголюб, ж. книгоїд, р. читець; (бібліотеки) відвідувач, абонент; (гранок) коректор; п! ЧИТАЮЧИЙ; мн. ЧИТАЧІ, зб. читацтво. Словник синонімів Караванського
- читач — [чиетач] -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/ -ачу, кл. -ачу, мн. -ач'і, -ач'іў Орфоепічний словник української мови
- читач — ЧИТА́Ч, а́, ч. 1. Той, хто читає, хто зайнятий читанням яких-небудь творів, до кого звернені твори писемності. Навіщо Ви, добродію, серед тонкого та правдивого нарису краси світової або горя чи радощів людських додаєте ще й від себе своїх думок... Словник української мови у 20 томах
- читач — чита́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- читач — Чита́ч, -ча́, -че́ві, -че́м, -та́чу! -тачі́, -чі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- читач — ЧИТА́Ч, а́, ч. 1. Той, хто читає, хто зайнятий читанням яких-небудь творів, до кого звернені твори писемності. Навіщо Ви, добродію, серед тонкого та правдивого нарису краси світової або горя чи радощів людських додаєте ще й від себе своїх думок... Словник української мови в 11 томах
- читач — Читач, -ча м. Читатель. К. ЧР. 100. Словник української мови Грінченка