1. Великий тлумачний словник сучасної мови

чудодій

чудоді́й

-ія, ч.

1》 Той, хто робить чудеса; чарівник.

|| Той, хто робить щось надзвичайне, дивне.

2》 розм. Те саме, що дивак.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чудодій — див. умілий; чародій Словник синонімів Вусика
  2. чудодій — ЧУДОДІ́Й, і́я, ч. 1. заст. Той, хто робить чудеса; чарівник, чаклун. Над розгорнутою картою схилився землемір .. Враження було таке, наче то не землемір, а якийсь всесильний маг, чудодій, що на пожовклій карті-оракулі вичитує кожному його долю (І. Словник української мови у 20 томах
  3. чудодій — чудоді́й іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. чудодій — ДИВА́К (той, хто викликає здивування своєю поведінкою, вчинками), ЧУДА́К, ОРИГІНА́Л розм., ЧУДА́Р розм., ЧУДИ́ЛО розм., ЧУДІ́Й розм., ЧУДОДІ́Й розм., ХИМЕ́РНИК розм., ХИМЕ́РА розм., ПРОЯ́ВА розм., ПРИЧУ́ДА розм., ЕКСЦЕ́НТРИК заст. Словник синонімів української мови
  5. чудодій — ЧУДОДІ́Й, і́я, ч. 1. заст. Той, хто робить чудеса; чарівник. Над розгорнутою картою схилився землемір.. Враження було таке, наче то не землемір, а якийсь всесильний маг, чудодій, що на пожовклій карті-оракулі вичитує кожному його долю (Кир., Вибр. Словник української мови в 11 томах