чужоплемінний
чужоплемі́нний
-а, -е.
Який належить до інших, чужих племені, нації, народу.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чужоплемінний — ЧУЖОПЛЕМІ́ННИЙ, а, е. Стос. до чужого племені (у 1 знач.), народу, іноплемінний. Стиснуте звідусіль чужомовним або чужоплемінним населенням – словаками, мадярами, румунами, а від своїх галицьких братів відтяте Карпатами, населення Підкарпатської Русі... Словник української мови у 20 томах
- чужоплемінний — чужоплемі́нний прикметник Орфографічний словник української мови