чужоплемінний

чужоплемі́нний

-а, -е.

Який належить до інших, чужих племені, нації, народу.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чужоплемінний — ЧУЖОПЛЕМІ́ННИЙ, а, е. Стос. до чужого племені (у 1 знач.), народу, іноплемінний. Стиснуте звідусіль чужомовним або чужоплемінним населенням – словаками, мадярами, румунами, а від своїх галицьких братів відтяте Карпатами, населення Підкарпатської Русі... Словник української мови у 20 томах
  2. чужоплемінний — чужоплемі́нний прикметник Орфографічний словник української мови