чужоплемінник
чужоплемі́нник
-а, ч.
Представник іншого, чужого племені, нації, народу.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чужоплемінник — ЧУЖОПЛЕМІ́ННИК, а, ч. Те саме, що чужоплеме́нець. Митрополит Київський Матвій у палкій промові закликав князів виступити на визволення Галича “від [[чужоплемінників]]”. Самі бояри галицькі почали звертатися до різних князів по допомогу (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- чужоплемінник — чужоплемі́нник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови