1. Орфографічний словник української мови

чужоплемінник

чужоплемі́нник

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чужоплемінник — ЧУЖОПЛЕМІ́ННИК, а, ч. Те саме, що чужоплеме́нець. Митрополит Київський Матвій у палкій промові закликав князів виступити на визволення Галича “від [[чужоплемінників]]”. Самі бояри галицькі почали звертатися до різних князів по допомогу (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  2. чужоплемінник — -а, ч. Представник іншого, чужого племені, нації, народу. Великий тлумачний словник сучасної мови