чумаків
чумакі́в
-кова, -кове.
Прикм. до чумак 1).
|| Належний чумакові.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чумаків — ЧУМАКІ́В, ко́ва, ко́ве. Прикм. до чума́к 1; належний чумакові. Хіба не волею самою віє цей вітер низовий, що зібрав усі пахощі степові та кида їх у засмалене обличчя чумакове, куйовдячи його довгого вуса? (М. Коцюбинський); Чумакова жінка – молода удова (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
- чумаків — чумакі́в прикметник Орфографічний словник української мови
- чумаків — Чумакі́в, -ко́ва, -ко́ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чумаків — ЧУМАКІ́В, ко́ва, ко́ве. Прикм. до чума́к 1; належний чумакові. Хіба не волею самою віє цей вітер низовий, що зібрав усі пахощі степові та кида їх у засмалене обличчя чумакове, куйовдячи його довгого вуса? (Коцюб., І, 1955, 181); Чумакова жінка — молода удова (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
- чумаків — Чумаків, -ко́ва, -ве Чумаковъ, принадлежащій чумаку. Чумакова жінка — молода удова. Чуб. V. 1032. Словник української мови Грінченка