1. Великий тлумачний словник сучасної мови

чіткий

чітки́й

-а, -е.

1》 Розбірливий, виразний, зручний для читання (про почерк, шрифт і т. ін.).

|| Виразно відбитий, окреслений, ясний для зорового сприймання, розпізнавання.

2》 Який звучить розбірливо, роздільно (про мову).

|| Виразний, який легко сприймається на слух (про звук).

3》 Ясний для розуміння, точно переданий (про викладені ким-небудь думки).

|| Цілком визначений, недвозначний, певний.

4》 Такий, в якому окремі елементи, певні моменти точно відділені один від одного (про кроки, рухи і т. ін.).

5》 Який проводиться організовано, правильно; злагоджений.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чіткий — (виразно окреслений — про якесь зображення) розбірливий, виразний, виразистий, (про вимову, хід) карбований, (побудований) стрункий. Словник синонімів Полюги
  2. чіткий — Виразний, розбірливий, ясний, (текст — ще) читкий, прозірний; (- відповідь) зрозумілий, недвозначний; (звук) кришталевий; (крок) карбований; (графік) злагоджений; пр. ЧІТКО, ясно, розбірливо, виразно, о. чорним по білому. Словник синонімів Караванського
  3. чіткий — див. виразний Словник синонімів Вусика
  4. чіткий — [ч'іткий] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  5. чіткий — ЧІТКИ́Й, а́, е́. 1. Розбірливий, виразний, зручний для читання (про почерк, шрифт і т. ін.). Він сів до стола, вийняв аркуш чистого паперу і вивів своїм дрібним, але чітким почерком: “Добра Варвара Миколаївно!” (З. Словник української мови у 20 томах
  6. чіткий — чітки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  7. чіткий — ВИРА́ЗНИЙ (легкий для сприймання, розуміння), ЧІТКИ́Й, РОЗБІ́РЛИВИЙ, ВИРАЗИ́СТИЙ, ЯСКРА́ВИЙ, Я́СНИ́Й, РЕЛЬЄ́ФНИЙ. Дорослі ніколи не хотіли відповідати прямо й намагалися уникнути виразної відповіді (Ю. Смолич); І вслухався (Синявін) у доччину розмову. Словник синонімів української мови
  8. чіткий — Чітки́й (виразний), -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. чіткий — ЧІТКИ́Й, а́, е́. 1. Розбірливий, виразний, зручний для читання (про почерк, шрифт і т. ін.). Він сів до стола, вийняв аркуш чистого паперу і вивів своїм дрібним, але чітким почерком: "Добра Варвара Миколаївно!" (Тулуб, В степу.. Словник української мови в 11 томах