шпурнути

Значення в інших словниках

1. шпурнути — ШПУРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що, ким, чим і без дод. Однокр. до шпурля́ти. Іван як хватне царя Ірода та як шпурне ним на гострий шпиль його замку, так цар Ірод і здох (з казки); Тільки що Мар'я намірилася крикнути: не кидай [шапку]!... Словник української мови у 20 томах
2. шпурнути — шпурну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
3. шпурнути — ки́дати (шпурля́ти, жбурля́ти і т. ін.) / ки́нути (шпурну́ти, жбурну́ти і т. ін.) камінці́ (камінця́, гру́дкою і т. ін.) в горо́д кого, чий. Зачіпати кого-небудь словами, розмовами, натякаючи на щось. — Оце жінка. Вогонь!... Фразеологічний словник української мови
4. шпурнути — КИ́НУТИ кого, що (помахом руки, рук змусити летіти, падати або змусити летіти з метою влучити в когось, щось і т. ін.), МЕТНУ́ТИ, ШПУРНУ́ТИ розм., ЖБУРНУ́ТИ розм., ЖБУ́РИТИ розм., ШВИРГНУ́ТИ розм., ШВИРГОНУ́ТИ підсил. розм., ШВА́РКНУТИ розм. Словник синонімів української мови
5. шпурнути — Шпурну́ти, -ну́, -не́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. шпурнути — ШПУРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., що, ким, чим і без додатка. Однокр. до шпурляти. Іван як хватне царя Ірода та як шпурне ним на гострий шпиль його замку, так цар Ірод і здох (Укр.. казки.. Словник української мови в 11 томах
7. шпурнути — Шпурнути, -рну, -неш гл. Однокр. отъ шпурляти. Бросить, швырнуть. З кишені винявши півкіпки, шпурнув в народ дрібних. Котл. Ен. II. 12. Шпурнув палку. Грин. І. 220. Словник української мови Грінченка