1. Фразеологічний словник української мови

шпурнути

ки́дати (шпурля́ти, жбурля́ти і т. ін.) / ки́нути (шпурну́ти, жбурну́ти і т. ін.) камінці́ (камінця́, гру́дкою і т. ін.) в горо́д кого, чий. Зачіпати кого-небудь словами, розмовами, натякаючи на щось. — Оце жінка. Вогонь! — підморгували, пересміювались у гурті, не зле кидаючи камінці у город чоловіка (Я. Баш); Олеся догадалась, що Онися шпурляла грудкою просто таки в їх город, схопилась з стільця і почала ходити по світлиці (І. Нечуй-Левицький); — Це він (Сохацький) жбурнув камінця в мій город! — сміючись, пояснила його дружина (Л. Дмитерко). ка́мінь ки́нуто в огоро́д. Він добре втямив, що камінь кинуто в його огород, одначе стерпів і вдержав гнів (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шпурнути — ШПУРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що, ким, чим і без дод. Однокр. до шпурля́ти. Іван як хватне царя Ірода та як шпурне ним на гострий шпиль його замку, так цар Ірод і здох (з казки); Тільки що Мар'я намірилася крикнути: не кидай [шапку]!... Словник української мови у 20 томах
  2. шпурнути — шпурну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. шпурнути — -ну, -неш, док., перех., що, ким, чим і без додатка. Однокр. до шпурляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шпурнути — КИ́НУТИ кого, що (помахом руки, рук змусити летіти, падати або змусити летіти з метою влучити в когось, щось і т. ін.), МЕТНУ́ТИ, ШПУРНУ́ТИ розм., ЖБУРНУ́ТИ розм., ЖБУ́РИТИ розм., ШВИРГНУ́ТИ розм., ШВИРГОНУ́ТИ підсил. розм., ШВА́РКНУТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. шпурнути — Шпурну́ти, -ну́, -не́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. шпурнути — ШПУРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., що, ким, чим і без додатка. Однокр. до шпурляти. Іван як хватне царя Ірода та як шпурне ним на гострий шпиль його замку, так цар Ірод і здох (Укр.. казки.. Словник української мови в 11 томах
  7. шпурнути — Шпурнути, -рну, -неш гл. Однокр. отъ шпурляти. Бросить, швырнуть. З кишені винявши півкіпки, шпурнув в народ дрібних. Котл. Ен. II. 12. Шпурнув палку. Грин. І. 220. Словник української мови Грінченка