1. Великий тлумачний словник сучасної мови

ягідник

I `ягідник-а, ч.

1》 бот. Кущова, напівкущова і трав'яниста рослина, яка дає їстівні плоди – ягоди.

2》 розм. Той, хто вирощує ягідні культури або збирає ягоди.

II `ягідн`икягідника, ч.

Місце, де ростуть ягоди.

|| Ділянка, на якій вирощують ягідні культури.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ягідник — Я́ГІДНИК, а, ч. 1. бот. Кущова, напівкущова й трав'яниста рослина, яка дає їстівні плоди – ягоди. У Донбас сприятливі ґрунтові і кліматичні умови для вирощування ягідників (з наук. літ.); З усіх ягідників плоди чорноплідної горобини найбільш лежкі. Словник української мови у 20 томах
  2. ягідник — я́гідни́к 3 іменник чоловічого роду місце вирощування ягід я́гідник 1 іменник чоловічого роду рослина я́гідник 2 іменник чоловічого роду, істота збирач ягід Орфографічний словник української мови
  3. ягідник — Ягідни́к, -ку́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. ягідник — Я́ГІДНИК¹, а, ч. 1. бот. Кущова, напівкущова й трав’яниста рослина, яка дає їстівні плоди — ягоди. Тут [у Донбасі] сприятливі грунтові і кліматичні умови для вирощування ягідників (Вісник АН, 6, 1957, 26)... Словник української мови в 11 томах
  5. ягідник — Я́гідник, -ка м. раст. Fragaria vesca L. ЗЮЗО. І. 178. --------------- Ягідни́к, -ку м. Стебли, кусты клубники или земляники. Вх. Пч. І. 10. Желех. Ягіднику багато, а ягід нема. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка