єдинопочаток
єдинопоча́ток
-тку, ч.
Фігура мови, що утворюється повторенням певних звуків, слів чи синтаксичних конструкцій на початку суміжних мовних одиниць; анафора; прот. епіфора.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me