ідіома
ідіо́ма
-и, ж.
Притаманний тільки певній мові стійкий зворот, що виражає єдине поняття.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ідіома — літ., <�мовний> зворот, вираз, вислів, <�мовна> конструкція; ідіом. Словник синонімів Караванського
- ідіома — (грамат.) неперекладне Словник чужослів Павло Штепа
- ідіома — ідіо́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ідіома — • ідіома (грец. ιδίωμα — особливість, самобутність) - стійкий, неподільний, специфічний для кожної мови вислів, який виражає єдине поняття. За будовою І. Українська літературна енциклопедія
- ідіома — ідіо́ма, ідіо́м (від грец. ιδίωμα – особливість, самобутній зворот) стійкий, властивий лише даній мові вираз, що незалежно від значення слів у ньому передає єдине поняття й здебільшого дослівно іншими мовами не перекладається. Словник іншомовних слів Мельничука
- ідіома — ФРАЗЕОЛОГІ́ЗМ лінгв. (стійке словосполучення), ФРАЗЕОЛОГІ́ЧНА ОДИНИ́ЦЯ, ІДІО́МА, ІДІО́М, ІДІОМАТИ́ЗМ (з найбільшою мірою семантичної спаяності). Багато різних думок висловлюється і з приводу перекладу фразеологізмів, прислів'їв і приказок, ідіом (М. Рильський). Словник синонімів української мови
- ідіома — Ідіо́ма, -ми; ідіо́ми, ідіо́м (гр., ж. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ідіома — ІДІО́МА, и, ж. Притаманний тільки даній мові стійкий зворот, що виражає єдине поняття. Словник ідіом — словник, що містить розташовані в алфавітному порядку стійкі фразеологічні сполучення, вживані в даній мові (Сл. лінгв. терм., 1957, 166). Словник української мови в 11 томах