1. Українська літературна енциклопедія

ідіома

ідіо́ма

• ідіома

(грец. ιδίωμα — особливість, самобутність)

- стійкий, неподільний, специфічний для кожної мови вислів, який виражає єдине поняття. За будовою І. — словосполучення (іноді речення), значення якого не пов'язане безпосередньо зі значеннями слів, з яких воно складається ("звести нанівець" — знищити). І. є наслідком багатовікової творчості народу, в ній виявляються самобутність мови, її нац. колорит. Вона властива лише одній мові, ін. мовами без порушення змісту здебільшого не перекладається [укр. "видно пана по халявах" — рос. "по Сеньке шапка"; укр. "ні слуху, ні духу" — сербохорв. "ni traga, ni glasa" ("ні сліду, ні голосу")]. При худож. перекладі І. однієї мови передають за допомогою І. ін. мови, прагнучи якомога точніше відтворити їхній зміст, зберегти образність і стилістич. забарвлення. Оскільки І. — продукт істор. розвитку мови, то може містити слова, що вийшли з ужитку ("запанібрата", "цур йому"). І. широко використовуються в худож. л-рі й публіцистиці.

В художній л-рі іноді вдаються до трансформації І. як до стилістичного прийому ("Робити з мухи слона" — перебільшувати і "робити з мухи слона, а потім продавати слонову кістку"). Як специфічні фразеологізми І. досліджується фразеологією.

♦ Вид.: Удовиченко Г. М. Словник українських ідіом. К., 1968.

А. П. Коваль.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ідіома — літ., <�мовний> зворот, вираз, вислів, <�мовна> конструкція; ідіом. Словник синонімів Караванського
  2. ідіома — (грамат.) неперекладне Словник чужослів Павло Штепа
  3. ідіома — ідіо́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. ідіома — -и, ж. Притаманний тільки певній мові стійкий зворот, що виражає єдине поняття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ідіома — ідіо́ма, ідіо́м (від грец. ιδίωμα – особливість, самобутній зворот) стійкий, властивий лише даній мові вираз, що незалежно від значення слів у ньому передає єдине поняття й здебільшого дослівно іншими мовами не перекладається. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. ідіома — ФРАЗЕОЛОГІ́ЗМ лінгв. (стійке словосполучення), ФРАЗЕОЛОГІ́ЧНА ОДИНИ́ЦЯ, ІДІО́МА, ІДІО́М, ІДІОМАТИ́ЗМ (з найбільшою мірою семантичної спаяності). Багато різних думок висловлюється і з приводу перекладу фразеологізмів, прислів'їв і приказок, ідіом (М. Рильський). Словник синонімів української мови
  7. ідіома — Ідіо́ма, -ми; ідіо́ми, ідіо́м (гр., ж. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ідіома — ІДІО́МА, и, ж. Притаманний тільки даній мові стійкий зворот, що виражає єдине поняття. Словник ідіом — словник, що містить розташовані в алфавітному порядку стійкі фразеологічні сполучення, вживані в даній мові (Сл. лінгв. терм., 1957, 166). Словник української мови в 11 томах