1. Великий тлумачний словник сучасної мови

іменинник

імени́нник

-а, ч.

1》 Чоловік, хлопець у день своїх іменин.

Дивитися (ходити і т. ін.) іменинником — мати радісний, щасливий вигляд.

2》 перен. Про того, чиї успіхи, досягнення відзначаються.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іменинник — імени́нник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. іменинник — ІМЕНИ́ННИК (людина в день її народження), НАРО́ДЖЕНИК розм. Для згадки від своїх заводчан подарунок іменинникові піднесли: лампу настільну з підставкою у формі Тадж-Махала (О. Гончар) Словник синонімів української мови
  3. іменинник — Імени́нник, -ка; -нники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. іменинник — ІМЕНИ́ННИК, а, чол. 1. Чоловік, хлопець у день своїх іменин. Наказував [Василь Опанасович] кланятися й здоровити іменинника (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 103); Закінчилися традиційні поздоровлення іменинника (Микола Руденко, Вітер.. Словник української мови в 11 томах
  5. іменинник — Іменинник, -ка м. Именинникъ. Шевч. (О. 1862. III. 17). Словник української мови Грінченка