індивідуум

Значення в інших словниках

1. індивідуум — індиві́дуум іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. індивідуум — індиві́дуум див. індивід Словник іншомовних слів Мельничука
3. індивідуум — ЛЮДИ́НА (особа як втілення високих моральних і інтелектуальних властивостей), ОСОБИ́СТІСТЬ, ІНДИВІДУА́ЛЬНІСТЬ, ЧОЛОВІ́К, ДУША́, ІНДИВІ́Д книжн., ІНДИВІ́ДУУМ книжн., СУБ'Є́КТ розм., ПЕРСО́НА уроч., заст., ірон.; ЕЛЕМЕ́НТ розм. (про особу перев. Словник синонімів української мови
4. індивідуум — Індиві́дуум, -ма, -мові; -уми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. індивідуум — ІНДИВІ́ДУУМ, а, ч., книжн. Кожний самостійно існуючий живий організм; особина; // Окрема людина, особистість. Панасик справді був такий невиразний серед усього колективу, що навіть Кривохацькі в порівнянні з ним були яскравими індивідуумами (Збан., Малин. дзвін, 1958, 42). Словник української мови в 11 томах