1. Словник української мови в 11 томах

індивідуум

ІНДИВІ́ДУУМ, а, ч., книжн. Кожний самостійно існуючий живий організм; особина;

// Окрема людина, особистість.

Панасик справді був такий невиразний серед усього колективу, що навіть Кривохацькі в порівнянні з ним були яскравими індивідуумами (Збан., Малин. дзвін, 1958, 42).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. індивідуум — індиві́дуум іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. індивідуум — -а, ч., книжн. Кожний самостійно існуючий живий організм: особина. || Окрема людина, особистість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. індивідуум — індиві́дуум див. індивід Словник іншомовних слів Мельничука
  4. індивідуум — ЛЮДИ́НА (особа як втілення високих моральних і інтелектуальних властивостей), ОСОБИ́СТІСТЬ, ІНДИВІДУА́ЛЬНІСТЬ, ЧОЛОВІ́К, ДУША́, ІНДИВІ́Д книжн., ІНДИВІ́ДУУМ книжн., СУБ'Є́КТ розм., ПЕРСО́НА уроч., заст., ірон.; ЕЛЕМЕ́НТ розм. (про особу перев. Словник синонімів української мови
  5. індивідуум — Індиві́дуум, -ма, -мові; -уми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)