1. Великий тлумачний словник сучасної мови

іржання

іржа́ння

рідше ржання, -я, с.

1》 Крик коня.

2》 перен., зневажл. Голосний, нестримний, різкий сміх, регіт.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іржання — [іржан':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  2. іржання — іржа́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. іржання — СМІХ, СМІ́ШКИ мн., розм., СМІХОТНЯ́ розм. підсил.; ХИ́ХОНЬКИ мн., розм. (тихий сміх); РЕ́ГІТ, РЕГІТНЯ́, РЕГОТНЯ́ підсил. розм., ГОГОТА́ННЯ підсил. розм., ГОГОТІ́ННЯ підсил. розм., ІРЖА́ННЯ зневажл. (нестримний голосний сміх). Словник синонімів української мови
  4. іржання — Ржа́ння і іржа́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. іржання — ІРЖА́ННЯ, рідше РЖА́ННЯ, я, с. 1. Крик коня. Тут ржання кінське з тупотнею, Там.. гомін з стукотнею (Котл., І, 1952, 233); Знадвору долітало іржання коней, яких конюхи гнали на пашу (Фр. Словник української мови в 11 томах