ґрунтовка

ґрунто́вка

-и, ж., жив., спец.

1》 Перший нижній шар фарби на полотні картини, на предметі, що є основою, на яку наносять інші фарби під час малювання або фарбування.

|| Речовина, якою покривають полотно картини або предмет, підготовляючи їх до фарбування.

2》 розм. Ґрунтова дорога.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ґрунтовка — ґрунто́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови