антаба

(польс. < нім. — держак)

Форма дверної ручки, виконана у вигляді горельєфної маски лева, грифа або фантастичного чудовиська, що тримає в зубах поворотне кільце. З'явившись у ранньому середньовіччі, А., витоки якої знаходяться у звіриному стилі, широко вживалась у наступні епохи.

Значення в інших словниках

1. антаба — Клямра  Словник чужослів Павло Штепа
2. антаба — -и, ж., діал. Рукоятка, держак.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. антаба — див. держак  Словник синонімів Вусика
4. антаба — Анта́ба, -би ж. Рукоять, рукоятка, ручка. ум. антабка.  Словник української мови Грінченка