гун

Розпланувальний прийом в архітектурі Монголії, Китаю та інших країн, що передбачав встановлення з південного боку перед палацом багато прикрашених воріт, з'єднання південного і північного павільйонів галереєю і доріжкою, а також звернення чільних фасадів бокових споруд до центрального корпусу.

Значення в інших словниках

1. гун — гун іменник чоловічого роду, істота представник стародавнього народу іст.  Орфографічний словник української мови
2. гун — див. гуни.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гун — Гун, -на, -нові; гу́ни, гу́нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)