гун

Розпланувальний прийом в архітектурі Монголії, Китаю та інших країн, що передбачав встановлення з південного боку перед палацом багато прикрашених воріт, з'єднання південного і північного павільйонів галереєю і доріжкою, а також звернення чільних фасадів бокових споруд до центрального корпусу.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гун — гун іменник чоловічого роду, істота представник стародавнього народу іст. Орфографічний словник української мови
  2. гун — Гун, -на, -нові; гу́ни, гу́нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. гун — див. гуни. Великий тлумачний словник сучасної мови