гун
див. гуни.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гун — гун іменник чоловічого роду, істота представник стародавнього народу іст. Орфографічний словник української мови
- гун — Гун, -на, -нові; гу́ни, гу́нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гун — Розпланувальний прийом в архітектурі Монголії, Китаю та інших країн, що передбачав встановлення з південного боку перед палацом багато прикрашених воріт, з'єднання південного і північного павільйонів галереєю і доріжкою, а також звернення чільних фасадів бокових споруд до центрального корпусу. Архітектура і монументальне мистецтво