гун

гун

іменник чоловічого роду, істота

представник стародавнього народу

іст.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гун — Гун, -на, -нові; гу́ни, гу́нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. гун — Розпланувальний прийом в архітектурі Монголії, Китаю та інших країн, що передбачав встановлення з південного боку перед палацом багато прикрашених воріт, з'єднання південного і північного павільйонів галереєю і доріжкою, а також звернення чільних фасадів бокових споруд до центрального корпусу. Архітектура і монументальне мистецтво
  3. гун — див. гуни. Великий тлумачний словник сучасної мови