димник

(ст.слов.)

1. Те саме, що і вікно волокове.

2. Вид пічної труби або верхня частина димоходу, що інколи прикрашалася різьбленням. Д., що влаштовувався у курній хаті, був більшим і вищим ніж звичайна пічна труба.

3. Декоративне завершення димаря.

Значення в інших словниках

1. димник — Ди́мник: — комин [51]  Словник з творів Івана Франка
2. димник — -а, ч., заст. Димар.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. димник — див. димар  Словник синонімів Вусика
4. димник — Димник, -ка м. = димарь.  Словник української мови Грінченка