димник — Словник української мови Грінченка

димник — Ди́мник: — комин [51] Словник з творів Івана Франка
димник — -а, ч., заст. Димар. Великий тлумачний словник сучасної мови
димник — див. димар Словник синонімів Вусика
димник — (ст.слов.) 1. Те саме, що і вікно волокове. 2. Вид пічної труби або верхня частина димоходу, що інколи прикрашалася різьбленням. Д., що влаштовувався у курній хаті, був більшим і вищим ніж звичайна пічна труба. 3. Декоративне завершення димаря. Архітектура і монументальне мистецтво