моноліт

моноліт (монолітність) (грец. — один камінь)

1. Цілісна кам'яна брила.

2. Композиція, яка сприймається як цілісний нерозчленований об'єм та не позбавлена прихованої тектонічності, пластичності і ритмічності. Ними відзначаються скульптури, висічені з одного цільного блока граніту, мармуру та інших каменів (порівн. поліліт).

Значення в інших словниках

1. моноліт — монолі́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. моноліт — Суцільна брила; П. одноцілість, одне ціле; (колос) АЙСБЕРГ.  Словник синонімів Караванського
3. моноліт — [моноул’іт] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў  Орфоепічний словник української мови
4. моноліт — -у, ч. 1》 Суцільна кам'яна маса, брила. || Споруда або її частина, висічена з такої брили або збудована з бетону. 2》 геол. Зразок ґрунту, гірської породи з непорушеним структурним складом, на якому видно їх будову у вертикальному розрізі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. моноліт — Суціль, одність, єдність  Словник чужослів Павло Штепа
6. моноліт — МОНОЛІ́Т, у, ч. 1. Суцільна кам'яна маса, брила. Бронзова скульптура великого Кобзаря встановлена на п'єдесталі з моноліту відшліфованого червоного граніту (з наук.-попул. літ.); // Споруда або її частина, висічена з такої брили або збудована з бетону.  Словник української мови у 20 томах
7. моноліт — монолі́т (грец. μονόλιθος, від μόνος – один і λίθος – камінь) 1. Суцільна кам’яна брила, споруда або її частина, висічені з суцільного каменю або зведені з бетону. 2. Зразок гірської породи або грунту, вирізаний великим куском.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. моноліт — Монолі́т, -та; -лі́ти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. моноліт — МОНОЛІ́Т, у, ч. 1. Суцільна кам’яна маса, брила. Бронзова скульптура великого Кобзаря встановлена на п’єдесталі з моноліту відшліфованого червоного граніту (Визначні місця Укр.  Словник української мови в 11 томах