моноліт —
монолі́т іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
моноліт —
Суцільна брила; П. одноцілість, одне ціле; (колос) АЙСБЕРГ.
Словник синонімів Караванського
моноліт —
-у, ч. 1》 Суцільна кам'яна маса, брила. || Споруда або її частина, висічена з такої брили або збудована з бетону. 2》 геол. Зразок ґрунту, гірської породи з непорушеним структурним складом, на якому видно їх будову у вертикальному розрізі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
моноліт —
Суціль, одність, єдність
Словник чужослів Павло Штепа
моноліт —
МОНОЛІ́Т, у, ч. 1. Суцільна кам'яна маса, брила. Бронзова скульптура великого Кобзаря встановлена на п'єдесталі з моноліту відшліфованого червоного граніту (з наук.-попул. літ.); // Споруда або її частина, висічена з такої брили або збудована з бетону.
Словник української мови у 20 томах
моноліт —
монолі́т (грец. μονόλιθος, від μόνος – один і λίθος – камінь) 1. Суцільна кам’яна брила, споруда або її частина, висічені з суцільного каменю або зведені з бетону. 2. Зразок гірської породи або грунту, вирізаний великим куском.
Словник іншомовних слів Мельничука
моноліт —
МОНОЛІ́Т, у, ч. 1. Суцільна кам’яна маса, брила. Бронзова скульптура великого Кобзаря встановлена на п’єдесталі з моноліту відшліфованого червоного граніту (Визначні місця Укр.
Словник української мови в 11 томах
моноліт —
моноліт (монолітність) (грец. — один камінь) 1. Цілісна кам'яна брила. 2. Композиція, яка сприймається як цілісний нерозчленований об'єм та не позбавлена прихованої тектонічності, пластичності і ритмічності.
Архітектура і монументальне мистецтво