моноліт
МОНОЛІ́Т, у, ч.
1. Суцільна кам'яна маса, брила.
Бронзова скульптура великого Кобзаря встановлена на п'єдесталі з моноліту відшліфованого червоного граніту (з наук.-попул. літ.);
// Споруда або її частина, висічена з такої брили або збудована з бетону.
2. геол. Зразок ґрунту, гірської породи з непорушеним структурним складом, на якому видно їх будову у вертикальному розрізі.
Повну вологість ґрунтів виділених шарів визначали за монолітами, взятими з шурфів, у центрі яких були розміщені опорні свердловини (з наук. літ.);
Метод визначення стану озимини шляхом взяття монолітів громіздкий і затяжний (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)