нартекс

(грец. — скринька)

Вхідне приміщення храму, часто рівної ширини з наосом і з простором, яке звичайно орієнтоване у поперечному напрямі і відділяється від молитовного залу масивними стовпами або стіною з дверима.

Значення в інших словниках

1. нартекс — на́ртекс іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. нартекс — -а, ч. Передня частина храму; міститься здебільшого під хорами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нартекс — НА́РТЕКС, у, ч., церк. Притвор, паперть у християнських храмах. Основними типами церковної споруди стає шестистовпний (або чотиристовпний з нартексом) хрестовобаневий храм, увінчаний однією (центральною) банею (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах