нартекс
НА́РТЕКС, у, ч., церк.
Притвор, паперть у християнських храмах.
Основними типами церковної споруди стає шестистовпний (або чотиристовпний з нартексом) хрестовобаневий храм, увінчаний однією (центральною) банею (з наук.-попул. літ.);
Західна частина собору – нартекс – чітко відділена від центральної частини (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)