нартекс
НА́РТЕКС, у, ч., церк.
Притвор, паперть у християнських храмах.
Основними типами церковної споруди стає шестистовпний (або чотиристовпний з нартексом) хрестовобаневий храм, увінчаний однією (центральною) банею (з наук.-попул. літ.);
Західна частина собору – нартекс – чітко відділена від центральної частини (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нартекс — на́ртекс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- нартекс — -а, ч. Передня частина храму; міститься здебільшого під хорами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нартекс — (грец. — скринька) Вхідне приміщення храму, часто рівної ширини з наосом і з простором, яке звичайно орієнтоване у поперечному напрямі і відділяється від молитовного залу масивними стовпами або стіною з дверима. Архітектура і монументальне мистецтво