остріг

остріг (острожок)

1. Розташоване у прикордонній смузі давньоруське укріплення із загостреною дерев'яною огорожею, де тимчасово або постійно знаходився військовий загін.

2. Невелика в'язниця із високою стіною у Російській імперії XVIII–XIX ст.

Значення в інших словниках

1. остріг — -рогу, ч. Тин з острішком (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. остріг — Остріг, -ро́гу м. Плетень съ острішком. Новим острогом обгородились. О. 1861. XI. Св. 63.  Словник української мови Грінченка