остріг

острі́г

-рогу, ч.

Тин з острішком (у 2 знач.).

Значення в інших словниках

1. остріг — остріг (острожок) 1. Розташоване у прикордонній смузі давньоруське укріплення із загостреною дерев'яною огорожею, де тимчасово або постійно знаходився військовий загін. 2. Невелика в'язниця із високою стіною у Російській імперії XVIII–XIX ст.  Архітектура і монументальне мистецтво
2. остріг — Остріг, -ро́гу м. Плетень съ острішком. Новим острогом обгородились. О. 1861. XI. Св. 63.  Словник української мови Грінченка